приповзати

приповза́ти

-аю, -аєш, недок., приповзти, -зу, -зеш, док.

Повзучи, діставатися куди-небудь.

|| розм. Прийти, прибути куди-небудь небажаним.

|| перен. Поширившись серед людей, з'являтися де-небудь (про неприємні чутки).

Значення в інших словниках

1. приповзати — приповза́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приповзати — ПРИПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док. Повзучи, діставатися куди-небудь. Бив себе [Юр] в груди і знов приповзав на колінах до постелі, знов цілував хорій висохлі білі ноги (Г. Хоткевич); З ущелин, під вітру шерех, Змія приповзла (І.  Словник української мови у 20 томах
3. приповзати — I. ПРИБУ́ТИ (прийти, приїхати тощо кудись, до когось, з якоїсь нагоди, для виконання чогось і т. ін.), ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідко), ПРИВІ́ЯТИСЯ розм., ПРИМАНДРУВА́ТИ розм., ПРИЧИМЧИКУВА́ТИ розм., ПРИБИ́ТИСЯ розм., ПРИТАСКА́ТИСЯ розм., ПРИЧВАЛА́ТИ фам.  Словник синонімів української мови
4. приповзати — ПРИПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док. Повзучи, діставатися куди-небудь. Бив себе [Юр] в груди і знов приповзав на колінах до постелі, знов цілував хорій висохлі білі ноги (Хотк.  Словник української мови в 11 томах