приправа

припра́ва

-и, ж.

Те, що додають до страви для поліпшення її смаку, аромату.

|| Харчовий продукт як складова частина якоїсь страви.

|| Домішка до чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. приправа — припра́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. приправа — Присмака, св. заправа, (жирна) омаста, (рідка) соус, г. сос, (комбінована) майонез; (до м'яса) гарнір; П. домішка; мн. ПРИПРАВИ, спеції.  Словник синонімів Караванського
3. приправа — див. їда  Словник синонімів Вусика
4. приправа — див. соус, підливка  Словник чужослів Павло Штепа
5. приправа — ПРИПРА́ВА, и, ж. Те, що додають до страви для поліпшення її смаку, аромату; присмака. Голубці, хоч тітка Клавда не пошкодувала до них ні м'яса, ні приправи, вже не смакували гостям (Ірина Вільде); Випікають млинці з різними приправами (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. приправа — Зброя, озброєння  Словник застарілих та маловживаних слів
7. приправа — ДО́МІШКА (те, що додається до чогось, змішується з чимсь, є складовою частиною чого-небудь), ВКЛЮ́ЧЕННЯ спец., ПРИ́МІШКА розм.; ПРИПРА́ВА (до їжі). Країні потрібні найвищі сорти сталі. А без домішки мангану такої сталі не одержати (О.  Словник синонімів української мови
8. приправа — ПРИПРА́ВА, и, ж. Те, що додають до страви для поліпшення її смаку, аромату. Голубці, хоч тітка Клавда не пошкодувала до них ні м’яса, ні приправи, вже не смакували гостям (Вільде, Сестри.., 1958, 194); Випікають млинці з різними приправами (Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. приправа — Приправа, -ви ж. Приправа. Чуб. V. 666. Шух. І. 143. Яка приправа, така й потрава. Ном. № 7117. ум. приправка. Грин. ІІІ. 653.  Словник української мови Грінченка