присягати

присяга́ти

-аю, -аєш, недок., присягнути і присягти, -гну, -гнеш; мин. ч. присягнув, -нула, -нуло і присяг, -ла, -ло; док.

1》 неперех. Давати присягу (у 1 знач.). Присягати на вірність.

2》 перех. і неперех. Твердо обіцяти кому-небудь здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою; клястися.

|| Переконувати, запевняти кого-небудь у правдивості чогось.

|| Давати присягу у вірності в коханні, в подружньому житті.

Присягати Богом — божитися.

Значення в інших словниках

1. присягати — присяга́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. присягати — Давати <�складати, приносити, приймати> присягу, ставати під присягу; божитися, свідчитися Богом; (на хрест) цілувати хрест, присягатися на хресті; (не робити) зарікатися, складати зарік; (давати обіт) обітувати, обіцяти, з. заклинатися; (з нст. що) запевняти; ЖМ. вінчати; заприсягати|ся|.  Словник синонімів Караванського
3. присягати — див. обіцяти  Словник синонімів Вусика
4. присягати — ПРИСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСЯГНУ́ТИ, ПРИСЯГТИ́, гну́, гне́ш; мин. ч. присягну́в, ну́ла, ло і прися́г, ла́, ло́; док. 1. Давати присягу (у 1 знач.). Як ми Енею присягали, для його служби жизнь [життя] оддали (І.  Словник української мови у 20 томах
5. присягати — ПРИСЯГА́ТИСЯ (твердо обіцяти здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою), ПРИСЯГА́ТИ, КЛЯ́СТИ́СЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИ рідше, ЗАКЛИНА́ТИСЯ розм., ШЛЮБУВА́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
6. присягати — Присяга́ти, -га́ю, -га́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. присягати — ПРИСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСЯГНУ́ТИ і ПРИСЯГТИ́, гну́, гне́ш; мин. ч. присягну́в, ну́ла, ло і прися́г, ла́, ло́; док. 1. неперех. Давати присягу (у 1 знач.). Як ми Енею присягали, для його служби жизнь [життя] оддали (Котл.  Словник української мови в 11 томах