прогнаний
про́гнаний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до прогнати 1), 2).
|| прогнано, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. прогнаний, -ного, ч.Той, кого звільнили з роботи, з посади і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипро́гнаний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до прогнати 1), 2).
|| прогнано, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. прогнаний, -ного, ч.Той, кого звільнили з роботи, з посади і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної української мови