прогнаний
ПРО́ГНАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прогна́ти 1, 2.
Я дуже зачудувався, побачивши між ними [робітниками] прогнаного вчора муляра (І. Франко);
// у знач. прикм.
Прогнана селянська сім'я;
// у знач. ім. про́гнаний, ного, ч. Той, кого звільнили з роботи, з посади і т. ін.
“Що, як проженуть бува?” – думав він. – “О сором! сором! на все місто, на весь повіт, на всю губерню! Прогнаний, все рівно [однаково] що штемпльований [штемпельований]!” (Панас Мирний);
Нагнавши одного, вони [підмайстри] – зараз же надиблють [надибають] чотирьох, що ще й напрошуватись будуть на місце прогнаного (І. Франко);
// про́гнано, безос. пред.
Коли ж юнацьких літ бурхливих Прийшла Євгенію пора, Пора надій і мук щасливих, – Француза прогнано з двора (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
Судді тебе [мужика] й закони зап'ятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий, Проступки й горе мисль твою підтяли, І прогнано тебе з-поміж людий [людей] (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)