прогнилий
прогни́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до прогнити.
|| у знач. прикм.
|| у знач. ім. прогниле, -лого, с., перен. Те, що деградувало, занепало.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипрогни́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до прогнити.
|| у знач. прикм.
|| у знач. ім. прогниле, -лого, с., перен. Те, що деградувало, занепало.
Великий тлумачний словник сучасної української мови