Великий тлумачний словник сучасної мови

прогнилий

прогни́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до прогнити.

|| у знач. прикм.

|| у знач. ім. прогниле, -лого, с., перен. Те, що деградувало, занепало.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прогнилий — прогни́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. прогнилий — ПРОГНИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до прогни́ти. Прогнилі від сирості дошки; // у знач. прикм. На сучку верби висів прогнилий ятір (Григорій Тютюнник); Напевне, здригнулася і прогнила душа штаб-ротмістра...  Словник української мови у 20 томах
  3. прогнилий — ПРОГНИ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прогни́ти. Прогнилі від сирості дошки; Капіталізм — наскрізь прогнила система, що відживає свій вік (Рад. Укр., 3.VIII 1961, 4); // У знач. прикм. На сучку верби висів прогнилий ятір (Тют.  Словник української мови в 11 томах