прокол
проко́л
-у, ч.
1》 Дія за знач. проколоти, проколювати 1).
2》 Отвір або рана, зроблений (зроблена) чимсь гострим, колючим.
3》 розм. Компостерна позначка в талоні технічного паспорта водія авто- чи мототранспорту, що робиться працівниками ДАІ в разі порушення водієм правил дорожнього руху.
4》 розм., перен. Похибка, помилка, упущення в чому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови