Великий тлумачний словник сучасної мови

проморочити

проморо́чити

-чу, -чиш, док., перех., розм.

Морочити якийсь час.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. проморочити — проморо́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. проморочити — ПРОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, розм. Морочити якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
  3. проморочити — ПРОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час. ◊ Проморо́чити го́лову кому — завдавати комусь турбот, клопоту, зловживати чиєюсь увагою якийсь час. — А ну бо годі! І так уже півдня проморочив мені голову всякими своїми витіями [витівками] (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
  4. проморочити — Проморочити, -чу́, -чиш гл. Забивать голову, надоѣдать приставаніями извѣстное время. А ну бо годі! І так уже пів дня проморочив мені голову всякими своїми витіями.  Словник української мови Грінченка