проморочити

ПРОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час.

◊ Проморо́чити го́лову кому — завдавати комусь турбот, клопоту, зловживати чиєюсь увагою якийсь час.

— А ну бо годі! І так уже півдня проморочив мені голову всякими своїми витіями [витівками] (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. проморочити — проморо́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. проморочити — -чу, -чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проморочити — ПРОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, розм. Морочити якийсь час.  Словник української мови у 20 томах
4. проморочити — Проморочити, -чу́, -чиш гл. Забивать голову, надоѣдать приставаніями извѣстное время. А ну бо годі! І так уже пів дня проморочив мені голову всякими своїми витіями.  Словник української мови Грінченка