проморочити —
проморо́чити дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
проморочити —
-чу, -чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час.
Великий тлумачний словник сучасної мови
проморочити —
ПРОМОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Морочити якийсь час. ◊ Проморо́чити го́лову кому — завдавати комусь турбот, клопоту, зловживати чиєюсь увагою якийсь час. — А ну бо годі! І так уже півдня проморочив мені голову всякими своїми витіями [витівками] (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
проморочити —
Проморочити, -чу́, -чиш гл. Забивать голову, надоѣдать приставаніями извѣстное время. А ну бо годі! І так уже пів дня проморочив мені голову всякими своїми витіями.
Словник української мови Грінченка