Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
промурчати —
промурча́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
промурчати —
ПРОМУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, що і без прям. дод. Док. до мурча́ти. Промурчав ситий кіт; [Настя:] Питаю куди? А він зиркнув на мене так, наче з'їсти хотів, покрутив головою, щось промурчав, грюкнув дверима, та й вийшов (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови у 20 томах
промурчати —
ПРОМУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, перех. і неперех. Док. до мурча́ти. Промурчав ситий кіт; [Настя:] Питаю куди? А він зиркнув на мене так, наче з’їсти хотів, покрутив головою, щось промурчав, грюкнув дверима, та й вийшов (К.-Карий, II, 1960, 196).
Словник української мови в 11 томах