прообраз

проо́браз

-у, ч.

1》 Той, хто стає, або те, що стає зразком, взірцем кого-, чого-небудь.

|| Первісний зразок чого-небудь.

2》 Особа, яка служить авторові оригіналом для створення літературного персонажа; прототип.

|| Відтворення художніми, мовними, інтонаційно-мелодійними і т. ін. засобами образу кого-, чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. прообраз — проо́браз іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прообраз — ПРОО́БРАЗ, у, ч. 1. Той, хто стає, або те, що стає зразком, взірцем кого-, чого-небудь. Воістину моя мати – втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати – наївність, тиха жура і добрість безмежна (М.  Словник української мови у 20 томах
3. прообраз — ПРОО́БРАЗ (особа, яка служить авторові оригіналом для створення літературного персонажа), ПРОТОТИ́П. Я мимоволі згадав свою першу зустріч з героями повісті Михайла Коцюбинського "Фата Моргана".  Словник синонімів української мови
4. прообраз — ПРОО́БРАЗ, у, ч. 1. Той, хто стає, або те, що стає зразком, взірцем кого-, чого-небудь. Вічно живий Ілліч, як прообраз людини майбутнього, буде завжди немеркнучим сяйвом...  Словник української мови в 11 томах