Великий тлумачний словник сучасної мови

проперчити

проперчи́ти

див. проперчувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. проперчити — проперчи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. проперчити — ПРОПЕРЧИ́ТИ див. пропе́рчувати.  Словник української мови у 20 томах
  3. проперчити — КРИТИКУВА́ТИ (розглядати й оцінювати когось, щось, викриваючи вади, хиби); ПРОРОБЛЯ́ТИ (ПРОРО́БЛЮВАТИ) розм., ДРА́ЇТИ розм., ПРОДРА́ЮВАТИ розм., ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) розм., РОЗПІКА́ТИ розм., РОЗПУ́ШУВАТИ розм., ПРОПІСО́ЧУВАТИ розм., ПРОПЕ́РЧУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. проперчити — ПРОПЕРЧИ́ТИ див. пропе́рчувати.  Словник української мови в 11 томах