просвічувати

просві́чувати

I -ую, -уєш і рідко просвіщати, -аю, -аєш, недок., просвітити, -ічу, -ітиш, док.

1》 перех. Проймати, пронизувати світловими променями (про джерела світла).

|| Пропускаючи світло крізь предмет, робити його прозорим або доступним для зору якусь його частину.

|| Робити рентген.

2》 перев. недок., неперех. Світити, проникаючи крізь що-небудь (про джерела світла).

3》 перев. недок., чим і без додатка, неперех. Виднітися в проміжках, щілинах, просвітах і т. ін. між чим-небудь, проглядати крізь щось прозоре і т. ін. (про предмети).

|| чим. Проглядаючи крізь що-небудь, приваблювати зір якоюсь зовнішньою яскравою ознакою.

|| Вирізнятися кольором на тлі чого-небудь.

|| Злегка проблискувати, час від часу показуватися з-під чого-небудь.

4》 перех. Робити світлим, освітлювати що-небудь.

|| Пропускаючи світло крізь себе, наповнювати ним що-небудь.

5》 тільки 3 ос., тільки недок., неперех. Мати властивість пропускати світлові промені.

6》 перев. недок., неперех., перен. Проявлятися, відбиваючись на обличчі, в очах або знаходячи своє відображення в листах, творах і т. ін. (про риси характеру людини, її досвід, уподобання, почуття і т. ін.).

|| чим. Виражати внутрішній стан, настрій, характер і т. ін. (про очі, посмішку тощо).

Просвічувати очима кого — пильно, гостро вдивлятися в кого-небудь.

7》 неперех., перен. З'являтися в думках, у пам'яті, у сні і т. ін.

Просвітило в голові кому безос. — кого-небудь вразила якась раптова думка або здогад.

II див. просвіщати II.

Значення в інших словниках

1. просвічувати — просві́чувати 1 дієслово недоконаного виду пронизувати променями; ставати видним рідко просві́чувати 2 дієслово недоконаного виду наставляти; робити освіченим  Орфографічний словник української мови
2. просвічувати — див. ОСВІЧУВАТИ; (- світло) просвітлювати; д-о -СЯ сов., у. світитися.  Словник синонімів Караванського
3. просвічувати — ПРОСВІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш і рідко ПРОСВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док. 1. кого, що. Проймати, пронизувати світловими променями (про джерела світла). Сонце, схиляючись до обрію, просвічувало золотими пасами вершки дерев (М.  Словник української мови у 20 томах
4. просвічувати — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка...  Словник синонімів української мови
5. просвічувати — ПРОСВІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш і рідко ПРОСВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док. 1. перех. Проймати, пронизувати світловими променями (про джерела світла). Сонце, схиляючись до обрію, просвічувало золотими пасами вершки дерев (Трубл., Мандр.  Словник української мови в 11 томах