прострочений

простро́чений

I -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до прострочити 1), 2).

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до прострочити.

|| прострочено, безос. присудк. сл.

|| у знач. прикм. Прострочена заборгованість.

Значення в інших словниках

1. прострочений — простро́чений 1 дієприкметник термін якого збіг простро́чений 2 дієприкметник прошитий; прострілений  Орфографічний словник української мови
2. прострочений — Задавнений, пере давнений, г. вигаслий.  Словник синонімів Караванського
3. прострочений — ПРОСТРО́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до прострочи́ти 1, 2. Іван .. стояв унизу і перед собою бачив лише широку підошву, прострочену в два ряди міцними цвяхами (С.  Словник української мови у 20 томах