простуватий

простува́тий

-а, -е.

1》 Дещо наївний, довірливий.

2》 Невишуканий, пересічний.

Значення в інших словниках

1. простуватий — простува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. простуватий — ПРОСТУВА́ТИЙ, а, е. Досить простий (у 2–6 знач.). Одна тільки Мері мовчала. Вона уважно стежила за виставою і з цікавістю розглядала незвичну їй простувату публіку (Б.  Словник української мови у 20 томах