простуватий

ПРОСТУВА́ТИЙ, а, е.

Досить простий (у 2–6 знач.).

Одна тільки Мері мовчала. Вона уважно стежила за виставою і з цікавістю розглядала незвичну їй простувату публіку (Б. Антоненко-Давидович);

Справжній міський романс іноді простуватий, іноді дещо наївний, але прозорий, лагідний, без тіні агресії та злого осуду (із журн.);

Другий агент, простуватий сільський хлопець, витяг з кошика і тримає двома пальцями ніжно мережане дессу (із журн.);

Простуватий стиль.

Значення в інших словниках

1. простуватий — простува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. простуватий — -а, -е. 1》 Дещо наївний, довірливий. 2》 Невишуканий, пересічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови