противага

протива́га

-и, ж.

1》 Важкий предмет, тягар, що застосовується у механізмах, спорудах тощо для врівноваження сили інерції, ваги.

|| перен. Те, що протидіє чому-небудь, урівноважує щось.

На (у, в) противагу кому, чому — а) на відміну від кого-, чого-небудь; б) для протидії комусь, чомусь.

2》 радіо. Пристрій з дротів, яким заземлюють зовнішні антени.

Значення в інших словниках

1. противага — протива́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. противага — [протиевага] -гие, д. і м. -аз'і  Орфоепічний словник української мови
3. противага — ПРОТИВА́ГА, и, ж. 1. Важкий предмет, тягар, що застосовується у механізмах, спорудах тощо для врівноваження сили інерції, ваги. Валерій зліз на стіл, доп'явся до висячої лампи й висипав нишком усі дробинки з противаги (О.  Словник української мови у 20 томах