прочитаний

прочи́таний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до прочитати.

|| у знач. ім. прочитане, -ного, с. Те, що хтось прочитав.

|| прочитано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. прочитаний — прочи́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. прочитаний — [прочитанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. прочитаний — ПРОЧИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до прочита́ти. Ватажки.. гуртка іноді прибирали собі назви найулюбленіших школярами героїв з прочитаних романів і повістей (С. Васильченко); Якось на уроці рідної мови він викликав мене розповісти прочитаний дома твір (Л.  Словник української мови у 20 томах