прочитувати

прочи́тувати

-ую, -уєш, недок., прочитати, -аю, -аєш, док.

1》 перех. і неперех.Сприймати що-небудь написане, надруковане, читаючи вголос або про себе.

|| що, про що. Знайомитися з чимсь шляхом читання.

|| що, про що. Знайомити когось із змістом чого-небудь написаного, надрукованого, читаючи вголос.

2》 перев. док., перех. Усно передати, викласти зміст чого-небудь слухачам. Прочитати доповідь.

|| Виголосити напам'ять, уголос (вірші, молитву і т. ін.).

3》 перех. Виголошувати повчання, догану і т. ін.; вичитувати.

4》 перех. Сприймати значення, зміст яких-небудь умовних позначок, шифрів і т. ін.

|| Розкривати, сприймати внутрішній смисл чого-небудь.

|| перен. Дізнаватися про чиїсь переживання, почуття (перев. з виразу очей, обличчя і т. ін.).

5》 тільки док., перех. і без додатка. Читати якийсь час. Прочитати до ранку.

Значення в інших словниках

1. прочитувати — прочи́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прочитувати — див. читати  Словник синонімів Вусика
3. прочитувати — ПРОЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Сприймати що-небудь написане, надруковане, читаючи вголос або про себе. Демид склав одно, друге коротке слово. Андрій прочитував (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. прочитувати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови