прудкий

прудки́й

-а, -е.

1》 Який має велику швидкість, прискорений темп (про рух, дію і т. ін.); стрімкий. Прудкий танок.

|| Який здійснюється швидко, раптово.

|| Який дуже швидко рухається, переміщується, летить, тече і т. ін. у просторі.

|| Належний тому, хто швидко бігає, літає.

|| перен. Який виникає раптово, відразу.

|| перен. Який швидко поширюється, розповсюджується, далеко сягає.

2》 розм. Який відзначається швидкими, зграбними рухами (про людей і тварин); меткий, проворний.

|| також до чого, на що. Спритний, здібний до чогось.

|| Належний кому-небудь меткому, проворному, спритному.

|| перев. несхвально. Схильний до поспіху, нетерплячий.

Значення в інших словниках

1. прудкий — прудки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. прудкий — Швидкий, хуткий, бистрий, (як стріла) нестримний, сов. стрімкий; (хто) меткий, моторний, прудконогий, прудкобіжний; (до чого) здібний, спритний.  Словник синонімів Караванського
3. прудкий — див. жвавий; швидкий  Словник синонімів Вусика
4. прудкий — ПРУДКИ́Й, а́, е́. 1. Який має велику швидкість, прискорений темп (про рух, дію і т. ін.); стрімкий. – Ой, ступай, ступай, гнідий коню, Прудкою ступою (з народної пісні); Від прудкої ходи Остапові зробилося душно (М.  Словник української мови у 20 томах
5. прудкий — ЖВА́ВИЙ (про очі, погляд, обличчя — який часто змінює свій вираз), РУХЛИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, БИ́СТРИЙ розм., ПРУДКИ́Й розм., ПРОВО́РНИЙ розм. (про очі, погляд). Її жваве личко пожурнішало на якусь мить (Є. Гуцало); Вужчають і світлішають..  Словник синонімів української мови
6. прудкий — Прудки́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прудкий — Прудки́й, -а́, -е́ Быстрый, скорый. Прудка річка. Прудка коза. Левиц. І. 92. Прудка дуже! за поріг не вийдеш, умреш. Шевч.  Словник української мови Грінченка