прямокутний

прямоку́тний

-а, -е.

Який має прямий кут або прямі кути. Прямокутний трикутник.

Значення в інших словниках

1. прямокутний — прямоку́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. прямокутний — [пр’амокутнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. прямокутний — ПРЯМОКУ́ТНИЙ, а, е. Який має прямий кут або прямі кути. Відносно величини кутів трикутники бувають гострокутні, коли всі кути гострі, прямокутні, коли серед кутів є прямий (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах