пугу

пу́гу́

пугу-пугу, виг.

1》 Звуконаслідування, що означає крик пугача або сича.

2》 Умовне привітання у запорізьких козаків.

Значення в інших словниках

1. пугу — пу́гу́ вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пугу — ПУ́ГУ́, ПУ́ГУ́-ПУ́ГУ́, виг. 1. Звуконаслідування, що передає крик пугача або сича. Ой злетів пугач да й на могилоньку, Да як пугу, дак пугу (П. Чубинський); Кругом по гаю щебечуть солов'ї, аж луна розлягається; деколи й пугач скаже своє смутне “пугу!” (П.  Словник української мови у 20 томах
3. пугу — Пу́гу́! пу́гу-пу́гу! і пугу́-пугу́! виг.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)