пундик

пу́ндик

-а, ч.

1》 Рід печива або пиріжків.

2》 перев. мн., розм. Смачна їжа, ласощі.

Значення в інших словниках

1. пундик — пу́ндик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пундик — ПУ́НДИК, а, ч. 1. Різновид печива або пиріжків. Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: .. Горіхів київських смажених, Полтавських пундиків пряжених І гусячих п'ять кіп яєць (І.  Словник української мови у 20 томах
3. пундик — ЛА́СОЩІ мн. (солодкі кондитерські вироби), СОЛО́ДОЩІ мн., СОЛОДЕ́НЬКЕ розм., ЛАГОМИ́НИ мн., розм., СОЛОДНЕ́ЧА розм., ЛА́КІТКА діал., ЛЕГУМІ́НИ діал.; ПУ́НДИК перев. мн., розм., МАНТУ́ЛКИ мн., діал. (перев. про печений виріб).  Словник синонімів української мови
4. пундик — Пу́ндик, -ка; -дики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пундик — Пундик, -ка м. Родъ пирожнаго. Котл. Слов. 24. Кушанье: слои тѣста, переложенные поджареннымъ на постномъ маслѣ лукомъ и испеченные. Маркев. 158.  Словник української мови Грінченка