пустище

пу́стище

-а, с.

Незаселена, необроблена ділянка землі, що заросла травою, кущами.

Значення в інших словниках

1. пустище — пу́стище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пустище — ПУ́СТИЩЕ, а, с. Незаселена, пооброблена ділянка землі, що заросла травою, кущами. Хлопець зібрався і йде великими пустищами (А. Калин); Розсотується потроху ярмарок, оголяються каховські майдани та прикаховські пустища-піски... (О.  Словник української мови у 20 томах
3. пустище — ПУСТИ́Р (незаселена, незабудована ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУ́СТИЩЕ, ПУСТИРИ́ЩЕ розм., ПУСТИ́НЯ діал. Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто (М. Шеремет); Садили ці крислаті деревця на пустці (В.  Словник синонімів української мови