пустощі

пу́стощі

-ів, мн.

Вчинок заради розваги, веселощів; витівка.

|| Легковажний вчинок, вартий осуду.

|| розм. Несерйозний, короткочасний любовний зв'язок або залицяння.

Значення в інших словниках

1. пустощі — мн. (веселі вчинки з розвагами) витівки, (злобні) пакості.  Словник синонімів Полюги
2. пустощі — пу́стощі множинний іменник  Орфографічний словник української мови
3. пустощі — Витівки, пустування, з. пустота.  Словник синонімів Караванського
4. пустощі — див. веселощі; витівка  Словник синонімів Вусика
5. пустощі — ПУ́СТОЩІ, ів, мн. Вчинок, вчинки заради розваги, веселощів; витівка, витівки. Цілий вечір вони реготались з тих пустощів, які встругнули гусари на місті (І. Нечуй-Левицький); Безрідний, самотній Бурмило був відлюдний і сварливий.  Словник української мови у 20 томах
6. пустощі — ПУ́СТОЩІ мн. (вчинок, вчинки для розваги, веселощів), БА́ЛОЩІ мн., ЖИРУВА́ННЯ підсил., БАЛОВСТВО́ розм., ДУР розм., ШАЛАПУ́ТСТВО розм., ПУСТО́ТА заст. Останнім часом усі пустощі й витівки товариша стали Юркові нецікавими (О.  Словник синонімів української мови
7. пустощі — Пу́стощі, -щів, -щам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пустощі — Пустощі, -щей и -щів ж. мн. Баловство, шалости. З пустощів не зна що робити. Черк. у.  Словник української мови Грінченка