піддон

піддо́н

-а, ч.

Те, що ставиться під дно чого-небудь.

|| Настил, що використовується як основа для чого-небудь.

|| Металева плита, на яку встановлюється виливниця під час заливання в неї металу.

|| спец. Дно двигуна або якої-небудь споруди, яке використовується для стікання води, мастила.

Значення в інших словниках

1. піддон — піддо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. піддон — див. дно  Словник синонімів Вусика
3. піддон — ПІДДО́Н, а, ч. Те, що ставиться під дно чого-небудь. Чаша має складну композицію і багате оздоблення. Форма її нагадує мисочку на стояку з піддоном (з наук. літ.); // Настил, що використовується як основа для чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. піддон — ПІДДО́Н, а, ч. Те, що ставиться під дно чого-небудь. Чаша має складну композицію і багате оздоблення. Форма її нагадує мисочку на стояку з піддоном (Нар. тв. та етн., 1, 1969, 76); // Настил, що використовується як основа для чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах