підкушувати

підку́шувати

-ую, -уєш і діал. підкусювати, -юю, -юєш, недок., підкусити, -ушу, -усиш, док., перех.

1》 Кусаючи знизу, псувати.

|| рідко. Злегка стискаючи, кусати (звичайно губи).

|| у сполуч. зі сл. нечистий, чорт і т. ін., перен. Спонукати, спокутувати кого-небудь до небажаних або непередбачених дій.

|| безос.

2》 перен., фам. Дошкуляти кому-небудь ущипливими, в'їдливими зауваженнями, натяками; підштрикувати (у 2 знач.).

3》 перев. док., розм., рідко. Трохи поїсти.

Значення в інших словниках

1. підкушувати — підку́шувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. підкушувати — див. ПІДШТРИКУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. підкушувати — див. насміхатися  Словник синонімів Вусика
4. підкушувати — ПІДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПІДКУ́СЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., кого, що. 1. Кусаючи знизу, псувати; // рідко. Злегка стискаючи, кусати (звичайно губи).  Словник української мови у 20 томах
5. підкушувати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
6. підкушувати — ПІДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш і діал. ПІДКУ́СЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. 1. Кусаючи знизу, псувати; // рідко. Злегка стискаючи, кусати (звичайно губи).  Словник української мови в 11 томах
7. підкушувати — Підкушувати, -шую, -єш сов. в. підкуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Искушать, искусить. Се був панич хороший, повний, чорнявий, красний, сладкомовний, що й мачуху був підкусив. Котл. Ен. IV. 69. Підкушують людей на гріх. Грин. II. 154. Біда польку підкусила, пішла полька за русина. Грин. III. 314.  Словник української мови Грінченка