підмочений

підмо́чений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підмочити.

2》 у знач. прикм. Який трохи, злегка підмок або намок знизу.

|| перен. Підмочена репутація.

Значення в інших словниках

1. підмочений — підмо́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. підмочений — див. мокрий; сирий  Словник синонімів Вусика
3. підмочений — [п'ідмочеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. підмочений — ПІДМО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підмочи́ти. Котляревський все точно зафіксував у пам'яті, що бачив: і кожну таріль, що стояла перед паном, і вино, і закуски, і самого пана – розкоханого, .. з сивуватими, злегка підмоченими у вині вусами (Б. Левін).  Словник української мови у 20 томах
5. підмочений — підмо́чувати (хита́ти) / підмочи́ти (розхита́ти) репута́цію (авторите́т). Певними вчинками, діями і т. ін. створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось.  Фразеологічний словник української мови
6. підмочений — МО́КРИЙ (просякнутий водою, насичений вологою); НАМО́КЛИЙ, НАМО́ЧЕНИЙ, ЗМО́КЛИЙ, ЗМО́ЧЕНИЙ, ЗМОКРІ́ЛИЙ (який змок, просяк водою); ПРОМО́КЛИЙ, ВИ́МОКЛИЙ, ПЕРЕМО́КЛИЙ, МОКРЮ́ЩИЙ розм.  Словник синонімів української мови
7. підмочений — ПІДМО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підмочи́ти. 2. у знач. прикм. Який трохи, злегка підмок або намок знизу. Варив [Алі] собі пілав з підмоченого рижу (Коцюб., І, 1955, 393).  Словник української мови в 11 томах