піднебіння

піднебі́ння

-я, с.

Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м'яку частини і має склепінчасту форму.

Значення в інших словниках

1. піднебіння — піднебі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. піднебіння — [п'іднеиб’ін':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. піднебіння — ПІДНЕБІ́ННЯ, я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м'яку частини і має склепінчасту форму. Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М.  Словник української мови у 20 томах
4. піднебіння — язи́к (як (мов, ні́би і т. ін.)) прирі́с (приста́в, присо́х) до піднебі́ння (у ро́ті) у кого, чий і без додатка. Хто-небудь замовк, втратив здатність говорити через хвилювання, тривогу, переляк тощо.  Фразеологічний словник української мови
5. піднебіння — Піднебі́ння, -ння; -бі́ння, -бі́нь і -бі́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. піднебіння — ПІДНЕБІ́ННЯ, я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м’яку частини і має склепінчасту форму.  Словник української мови в 11 томах