піднебіння

ПІДНЕБІ́ННЯ, я, с.

Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м'яку частини і має склепінчасту форму.

Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах);

– Подивився їм [псам] в роти, а в одного піднебіння все чорне. Такі й вовків не бояться (П. Панч);

При розгляданні ротової порожнини треба показати на таблиці її верхню стінку, утворену твердим і м'яким піднебінням (з навч. літ.).

△ (1) М'яке́ піднебі́ння – верхня рухома частина ротової порожнини, що має склеписту форму.

Діагностиці грипу допомагає виявлення змін, що виникають у хворих на слизовій оболонці порожнини рота – м'якого піднебіння (з наук.-попул. літ.);

(2) Тверде́ піднебі́ння – утворена черепними кістками і вкрита слизовою оболонкою верхня нерухома частина ротової порожнини.

◇ Язи́к [як (мов, ні́би і т. ін.)] прирі́с (приста́в, присо́х) до піднебі́ння (у ро́ті) див. язи́к.

Значення в інших словниках

1. піднебіння — піднебі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. піднебіння — [п'іднеиб’ін':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. піднебіння — -я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м'яку частини і має склепінчасту форму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. піднебіння — язи́к (як (мов, ні́би і т. ін.)) прирі́с (приста́в, присо́х) до піднебі́ння (у ро́ті) у кого, чий і без додатка. Хто-небудь замовк, втратив здатність говорити через хвилювання, тривогу, переляк тощо.  Фразеологічний словник української мови
5. піднебіння — Піднебі́ння, -ння; -бі́ння, -бі́нь і -бі́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. піднебіння — ПІДНЕБІ́ННЯ, я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м’яку частини і має склепінчасту форму.  Словник української мови в 11 томах