підпомагач

підпома́гач

-а, ч., розм.

Той, хто допомагає, звичайно у здійсненні лихих, злочинних намірів.

Значення в інших словниках

1. підпомагач — підпома́гач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. підпомагач — ПІДПОМА́ГАЧ, а, ч., розм. Той, хто допомагає, звичайно в здійсненні поганих, злочинних намірів. Разом зі всім радянським народом непохитно і самовіддано пішли вірні сини й дочки України на священну битву проти фашистських окупантів та їхніх націоналістичних підпомагачів (М. Бажан).  Словник української мови у 20 томах
3. підпомагач — ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл.  Словник синонімів української мови
4. підпомагач — ПІДПОМА́ГАЧ, а, ч., розм. Той, хто допомагає, звичайно в здійсненні поганих, злочинних намірів...  Словник української мови в 11 томах
5. підпомагач — Підпомагач, -ча м. Помощникъ. Борз. у. К. Кр. 25.  Словник української мови Грінченка