підривник

підривни́к

-а, ч.

1》 військ. Спеціаліст із підривних робіт; сапер.

|| гірн. Той, хто підриває гірські породи.

2》 Капсуль, запал для здійснення вибуху; детонатор.

Значення в інших словниках

1. підривник — підривни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. підривник — [п'ідриеўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/-ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
3. підривник — ПІДРИВНИ́К, а́, ч. 1. військ. Спеціаліст з підривних робіт; сапер. Всім тут відомо, що під час війни був їхній бригадир підривником в партизанському з'єднанні (О. Гончар); // гірн. Той, хто підриває гірські породи.  Словник української мови у 20 томах
4. підривник — Пристрій для спричинення запалювання або вибуху снаряда; розрізняють контактні (ударні) та безконтактні (напр., такі, що діють при наближенні снаряда до цілі), миттєвої та сповільненої дії.  Універсальний словник-енциклопедія
5. підривник — ЗАПА́Л (пристрій для запалювання вибухової речовини), ДЕТОНА́ТОР, ПІДРИВНИ́К. Марія озирнулася в окоп і побачила матросів, що вкладали запали у великі протитанкові гранати (В.  Словник синонімів української мови
6. підривник — ПІДРИВНИ́К, а́, ч. 1. військ. Спеціаліст з підривних робіт; сапер. Всім тут відомо, що під час війни був їхній бригадир підривником в партизанському з’єднанні (Гончар, Тронка, 1963, 270); // гірн. Той, хто підриває гірські породи.  Словник української мови в 11 томах