пікінер

пікіне́р

-а, ч.

Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив в Україні та брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападів кримських татар і турків.

Значення в інших словниках

1. пікінер — пікіне́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пікінер — Списар  Словник чужослів Павло Штепа
3. пікінер — ПІКІНЕ́Р, а, ч. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків. Заворушення вилилися в 1769...  Словник української мови у 20 томах
4. пікінер — Пікіне́р, -ра; -не́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пікінер — ПІКІНЕ́Р, а, ч. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків. Заворушення вилилися в 1769...  Словник української мови в 11 томах