пікінер

ПІКІНЕ́Р, а, ч. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків.

Заворушення вилилися в 1769 р. у велике повстання пікінерів на Півдні — в Новоросійській губернії (Іст. УРСР, І, 1953, 350);

Пікінери, що їх ставили на варту, співчували турбаївцям, часто тікали з своїх постів (Гончар, Таврія, 1952, 195).

Значення в інших словниках

1. пікінер — пікіне́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пікінер — -а, ч. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив в Україні та брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападів кримських татар і турків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пікінер — Списар  Словник чужослів Павло Штепа
4. пікінер — ПІКІНЕ́Р, а, ч. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків. Заворушення вилилися в 1769...  Словник української мови у 20 томах
5. пікінер — Пікіне́р, -ра; -не́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)