пір

пору, ч.

Вид цибулі з видовженою цибулиною і плоскими листками; вживається як приправа.

Значення в інших словниках

1. пір — пір іменник чоловічого роду сорт цибулі  Орфографічний словник української мови
2. пір — ПІР, по́ру, ч. Вид цибулі з видовженою цибулиною і плоскими листками; вживається як приправа.  Словник української мови у 20 томах
3. пір — Різновид цибулі, дворічна трав'яниста рослина, овочева культура, походить із Малої Азії; споживають ланцетоподібне листя та видовжену цибулину із своєрідним смаком і запахом, використовують як приправу.  Універсальний словник-енциклопедія
4. пір — ПІР, по́ру, ч. Вид цибулі з видовженою цибулиною і плоскими листками; вживається як приправа.  Словник української мови в 11 томах
5. пір — Пір, по́ру м. Лукъ порей. Уман. у.  Словник української мови Грінченка