радниця

ра́дниця

-і, ж.

1》 Жін. до радник 1).

2》 Дружина радника (у 2, 3 знач.).

Значення в інших словниках

1. радниця — Ра́дниця: — будинок громадської ради [XI] — сільська управа [23]  Словник з творів Івана Франка
2. радниця — ра́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. радниця — [радниец'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
4. радниця — РА́ДНИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до ра́дник 1. Вчителько моя, зоре світова, Раднице моя На Вкраїні милій! (А. Малишко). 2. Дружина радника (у 2, 3 знач.). Пані радниця в таку годину нікого не приймають, але для пана редактора, звичайно, може бути зроблений виїмок (В. Винниченко).  Словник української мови у 20 томах
5. радниця — РА́ДНИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до ра́дник 1. Вчителько моя, зоре світова, Раднице моя На Вкраїні милій! (Мал., Полудень.., 1960, 137). 2. Дружина радника (у 2, 3 знач.).  Словник української мови в 11 томах