ранити

ра́нити

-ню, -ниш, недок. і док., перех.

1》 Заподіювати, робити кому-небудь рану, рани (у 1 знач.).

|| безос.

|| перен. Пошкоджувати (перев. рослини).

2》 перен. Завдавати душевного болю, моральних страждань, примушувати переживати, хвилюватися.

Значення в інших словниках

1. ранити — ра́нити дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ранити — Зранювати, прв. док. поранювати, о. пускати кров; (душу) уражати, завдавати болю чому; док. ПОРАНИТИ, (легко, кулею) зачепити.  Словник синонімів Караванського
3. ранити — РА́НИТИ, ню, ниш, недок. і док., кого, що. 1. Заподіювати, робити кому-небудь рану, рани (у 1 знач.). Плачем великим ридали невільниці чорні, Шати свої роздираючи, ранячи тіло до крові, Густо червонії краплі падали в жовтую воду (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. ранити — ра́нити ду́шу (се́рце) кому, чию (чиє) і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань. Він любив її щиро, і кажда (кожна) звістка про неї, зла чи добра, ранила його душу (І.  Фразеологічний словник української мови
5. ранити — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. ранити — Ра́нити, ра́ню, -ниш, -нять; не рань, ра́ньмо, ра́ньте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ранити — РА́НИТИ, ню, ниш, недок. і док., перех. 1. Заподіювати, робити кому-небудь рану, рани (у 1 знач.). Плачем великим ридали невільниці чорні, Шати свої роздираючи, ранячи тіло до крові, Густо червонії краплі падали в жовтую воду (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. ранити — Ранити, -ню, -ниш гл. Ранить. Словами ранять як стрілами. К. Псал. 142.  Словник української мови Грінченка