Значення в інших словниках
-
рахівник —
рахівни́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
рахівник —
[рах'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў
Орфоепічний словник української мови
-
рахівник —
РАХІВНИ́К, а́, ч. Фахівець із рахівництва. Рахівник на рахівниці виклацує. На лиці задоволення (А. Головко); – Бухгалтерія? – грізно запитав Хапунець. – Так! – одповіли рахівники (Остап Вишня).
Словник української мови у 20 томах
-
рахівник —
Рахівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
рахівник —
РАХІВНИ́К, а́, ч. Фахівець із рахівництва. Рахівник на рахівниці виклацує. На лиці задоволення (Головко, І, 1957, 299); — Бухгалтерія? — грізно запитав Хапунець. — Так! — одповіли рахівники (Вишня, І, 1956, 438).
Словник української мови в 11 томах