рахівник
РАХІВНИ́К, а́, ч. Фахівець із рахівництва.
Рахівник на рахівниці виклацує. На лиці задоволення (Головко, І, 1957, 299);
— Бухгалтерія? — грізно запитав Хапунець. — Так! — одповіли рахівники (Вишня, І, 1956, 438).
Словник української мови (СУМ-11)