ревнути

ревну́ти

-ну, -неш, док., розм.

1》 Однокр. до ревіти, ревти 1).

|| безос.

2》 Дуже голосно заплакати, заридати.

Значення в інших словниках

1. ревнути — ревну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. ревнути — РЕВНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Однокр. до реві́ти, ревти́. Ревнули воли У новім ярмі. Поховали чумаченька В чужій стороні (з народної пісні); – По домівках! По аулах! – ревнули сотні молодих голосів (З. Тулуб); – Хто ти така?...  Словник української мови у 20 томах
3. ревнути — РЕВІ́ТИ (РЕВТИ́) (видавати гучні протяжні звуки), РУСТИ́ діал.; БУТІ́ТИ діал. (глухо); РИ́КАТИ (про тварин взагалі — сильно; перев.  Словник синонімів української мови
4. ревнути — РЕВНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Однокр. до реві́ти, ревти́ 1. Ревнули воли У новім ярмі. Поховали чумаченька В чужій стороні (Укр… лір. пісні, 1958, 533); — По домівках! По аулах!...  Словник української мови в 11 томах
5. ревнути — Ревнути см. ревти. --------------- Ревти, -ву, -веш, одн. в. ревнути, -ну, -веш гл. 1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Чого бик навик, того й реве. Ном. № 9565. На синьому морі лютий змій реве. Чуб. І. 140.  Словник української мови Грінченка