ревіння

реві́ння

-я, с.

1》 Гучний, протяжливий крик тварини, тварин.

|| Несамовитий крик, гвалт, лемент людини, людей.

|| перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт.

2》 рідко. Дуже голосний плач, ридання.

Значення в інших словниках

1. ревіння — реві́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ревіння — РЕВІ́ННЯ, я, с. 1. Гучний, протяжний крик тварини, тварин. Жевріють вікна по хатах та ревіння худоби боре густе повітря (М. Коцюбинський); – Чув я ревіння корів, що лунало з обори (Борис Тен, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
3. ревіння — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне).  Словник синонімів української мови
4. ревіння — Реві́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ревіння — РЕВІ́ННЯ, я, с. 1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин. Жевріють вікна по хатах та ревіння худоби боре густе повітря (Коцюб., II, 1955, 61); — Чув я ревіння корів, що лунало з обори (Гомер, Одіссея, перекл.  Словник української мови в 11 томах
6. ревіння — Реві́ння, -ня с. Ревъ, мычаніе. Ревіння альпійських коров. Левиц. Пов. 134.  Словник української мови Грінченка