ремінець

реміне́ць

-нця, ч.

1》 Невеликий або вузький ремінь (у 1 знач.).

2》 тільки мн. Дві з'єднані між собою смужки зі шкіри або цупкої тканини для зв'язування і перенесення ручного багажу.

Значення в інших словниках

1. ремінець — реміне́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ремінець — РЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Невеликий або вузький ремінь (у 1 знач.). – Знаєш, де твої нашильники, що вліті пропали? То я їх украв та порізав на ремінці та й зробив шори на нашого пса (Л. Мартович); Придбати складаний ножик – це була моя мрія.  Словник української мови у 20 томах
3. ремінець — підтя́гувати (стя́гувати, затя́гувати і т. ін.) / підтягти́ (стягти́, затягти́ і т. ін.) па́ски (па́сок, ремінці́, очкурі́, пояски́ і т. ін.). Бути напівголодним, недоїдати. Ти в армії був на всьому готовому, а ми паски підтягували (С.  Фразеологічний словник української мови
4. ремінець — ПО́ЯС (шкіряна, матер'яна, плетена тощо довга смуга для підперізування одягу в стані), ПА́СОК, ПАС, ПОЯСО́К, ПОЯСИ́НА розм., ОПА́СОК діал.; РЕ́МІНЬ (шкіряний); РЕМІНЕ́ЦЬ (вузький шкіряний); ЧЕ́РЕС заст.  Словник синонімів української мови
5. ремінець — Реміне́ць, -мінця́, -мінце́ві, -це́м; -мінці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ремінець — РЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Невеликий або вузький ремінь (у 1 знач.). — Знаєш, де твої нашильники, що вліті пропали? То я їх украв та порізав на ремінці та й зробив шори на нашого пса (Март., Тв., 1954, 142); Придбати складаний ножик — це була моя мрія.  Словник української мови в 11 томах
7. ремінець — Ремінець, -нця м. 1) ум. отъ ремінь. Ремешекъ. 2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы. Шух. І. 292.  Словник української мови Грінченка