ремінець
РЕМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
1. Невеликий або вузький ремінь (у 1 знач.).
– Знаєш, де твої нашильники, що вліті пропали? То я їх украв та порізав на ремінці та й зробив шори на нашого пса (Л. Мартович);
Придбати складаний ножик – це була моя мрія. Ним можна ремінців нарізати для батога (Є. Кравченко);
Зодягнений він був як до військового походу: в шкірянці, перехрещеній ремінцями двох польових сумок (Григорій Тютюнник).
2. тільки мн. Дві з'єднані між собою смужки з шкіри або цупкої тканини для зв'язування і перенесення ручного багажу.
Словник української мови (СУМ-20)