ремінний
РЕМІ́ННИЙ, а, е.
Зробл. з ременя, ременів.
Сидів [пасажир] на шкіряному чемодані, перев'язаному ремінними пасами (Іван Ле);
У великій руці [Карпа] гадюкою звивався і відскакував назад ремінний нагай (М. Стельмах);
// Вигот., зробл. з шкіри; шкіряний.
Люди жнуть або косять, а її Андрій іде стежкою, ремінна торба через плече, бриль на потилиці, і ціпком вимахує... (М. Коцюбинський);
Немов привітав [кінь] зарослого густою бородою високого й дужого чоловіка в посмаленому ковальському одягові під ремінним фартухом на шиї (Іван Ле);
// Який здійснюється за допомогою ременів.
– Не можна, скажемо, в сучасний автомобіль поставити ремінну передачу на задні колеса, як це було в перших автомобілях Форда (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)