ремісниця

ремісни́ця

-і.

Жін. до ремісник 1), 3).

Значення в інших словниках

1. ремісниця — ремісни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ремісниця — РЕМІСНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до ремісни́к 1, 3. – Мені б якраз бути модисткою, ремісницею, – заговорила вона, зашпилюючи мені блузу на плечах, – ось дивіться, як я вам до ладу поправила (Леся Українка); Ось фанерними листами Обшиває кают борти Загрубілими руками Ремісниця із Воркути (Л. Забашта).  Словник української мови у 20 томах
3. ремісниця — Ремісни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ремісниця — РЕМІСНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до ремісни́к 1, 3. — Мені б якраз бути модисткою, ремісницею, — заговорила вона, зашпилюючи мені блузу на плечах, — ось дивіться, як я вам до ладу поправила (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах