ремісниця
РЕМІСНИ́ЦЯ, і, ж.
Жін. до ремісни́к 1, 3.
– Мені б якраз бути модисткою, ремісницею, – заговорила вона, зашпилюючи мені блузу на плечах, – ось дивіться, як я вам до ладу поправила (Леся Українка);
Ось фанерними листами Обшиває кают борти Загрубілими руками Ремісниця із Воркути (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)