ремісниця
РЕМІСНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до ремісни́к 1, 3.
— Мені б якраз бути модисткою, ремісницею, — заговорила вона, зашпилюючи мені блузу на плечах, — ось дивіться, як я вам до ладу поправила (Л. Укр., III, 1952, 601);
Ось фанерними листами Обшиває кают борти Загрубілими руками Ремісниця із Воркути (Забашта, Нові береги, 1950, 23).
Словник української мови (СУМ-11)