рефракція

рефра́кція

-ї, ж.

1》 фіз. Заломлення променів світла, що проявляється в уявному зміщенні віддалених предметів, а іноді в уявному зміненні їх форми.

2》 астр. Уявне зміщення небесного світила, що відбувається внаслідок заломлення променів, світла в земній атмосфері.

3》 фіз. Здатність оптичної системи ока заломлювати світлові промені, змінювати їх напрям.

Клінічна рефракція — співвідношення між силою діоптричного апарату ока.

4》 фіз. Поступова зміна напрямку звукових коливань із поширенням хвилі в атмосфері або у воді.

Значення в інших словниках

1. рефракція — рефра́кція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. рефракція — Промінезалом  Словник чужослів Павло Штепа
3. рефракція — РЕФРА́КЦІЯ, ї, ж. 1. фіз. Заломлення променів світла, що виявляється в уявному зміщенні віддалених предметів, а іноді в уявній зміні їх форми. 2. астр.  Словник української мови у 20 томах
4. рефракція — рефра́кція (від лат. refractio – заломлення) викривлення напряму поширення (променів) світла і радіохвиль під час проходження їх крізь середовище із змінними фізичними характеристиками (показник заломлення, діелектрична проникність тощо).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. рефракція — РЕФРА́КЦІЯ, ї, ж. 1. фіз. Заломлення променів світла, що проявляється в уявному зміщенні віддалених предметів, а іноді в уявному зміненні їх форми. 2. астр.  Словник української мови в 11 томах