речитативний

речитати́вний

-а, -е, муз.

Прикм. до речитатив 1).

|| Власт. речитативу.

Значення в інших словниках

1. речитативний — речитати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. речитативний — РЕЧИТАТИ́ВНИЙ, а, е, муз. Прикм. до речитати́в 1. Високий ступінь розвитку речитативної поезії виявляють українські народні думи (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. речитативний — РЕЧИТАТИ́ВНИЙ, а, е, муз. Прикм. до речитати́в 1. Високий ступінь розвитку речитативної поезії виявляють українські народні думи (Муз.  Словник української мови в 11 томах